Мені тут не йдеться про чиюсь роль, просто компетентна людина допустила явно некомпетентний ляп у своєму судженні, і я на це вказала

Ну для сумно це може й плюс.

Ні, ну даруйте, що я тут логічно не наводжу скільки років Ґотфріду Бенну чи Романенку як у вашому любому ГПУ. Принаймні на журналістиці мене багато чому навчили, в тому числі – і як писати статті, по цьому предмету мала некепські бали, і цю статтю не вважаю такою вже недоречною – структура тут цілком нормальна для жанру. Дещо некласична – то що ж, не все ж як у районках писати... Знову ж – не я це поставила на першу сторінку...

Ну й гуляй собі лісом, чого тут розводишся зі своїми страшними таємницями і встряєш? А жанр вибрав якраз редактор. Я як рецензію це ні разу не прописувала.

Гаразд, давайте за вашими правилами грати: яких аргументів вам потрібно?
Так, і ще. Якщо сумноком таке велике і волонтерське, то що ж тут така дика політика, що одні редактори наїздять на інших, та іще й на авторів заразом, щоби не бігати двічі, та іще й на авторів, які першу свою публікацію роблять... Так недовго всіх розлякати. Включно із редакторами, "некваліфікованими". Завжди ж простіше піти знайти собі інший великий і волонтерський аніж підвищувати кваліфікацію невідомо з яких причин, атож?

Це іще нічого не означає. Он вийшла така собі "Літпошта" – видання, зорієнтоване так само на молодше покоління в поезії. Досить ошатне, у палітурці, тобто в твердій. Видано, може, і ліпше за "Дві тонни". Концепція – теж є. Все на місці. А от упорядковані тексти такі, що "Дві тонни" після двох років свого видання – показовіші. От і поговоримо тепер про видавців і упорядників – що важливіше для якості кінцевого тексту книги...

Питання не в тому хто іще упорядник, а в тому, що з дефініції "Бо в антології правда багато яскравих і оригінальних авторів," йдеться про заслугу упорядника, який цих авторів зібрав, і при цьому стверджується на цій основі, що "Романенка – так", забуваючись про іще одного упорядника, проводиться смисловий зв"язок. І я лише про те, що це все збудувала людина, яка, вочевидь, пишається своєю кваліфікованістю, якщо в некваліфікованості дорікає іншим. При цьому – не маючи, як на мене, достатніх підстав – що я обґрунтувала у своєму нижчому коментарі...

Автора (разом з редактором, що оце пропустив на головну!!) – на підвищення!
Головне ж це предмет розмови, а він подиву гідний :))

не обощяй, я не кваліфікована. чому саме Романенка? бо він молодець по-справжньому. а упорядник іще – Горобчук. ну і шо.

Я і не намагалася зробити тут літературознавчий чи культурологічний аналіз. Мені здалися цікавими окремі паралелі, я їх показала. Згадані факти є системотворчими, тож і потребували згадки про себе. "Дві тонни" як літературний факт + на окремому випадку показано, що ця книга може бути значно розширеною за рахунок хороших авторів (чим вони хороші? може й напишу колись, але ж всього в оглядову статтю не вмістити, правда ж? тут енциклопедія потрібна...). Далі цілком доречно згадано, що в цій же показовій антології було випущено через об'єктивні обставини авторів багатьох інших літературних формацій (що природно утворюються в окремих містах і регіонах).
Чим відрізняються від попередників? А чим, справді? Я вважаю що передовсім – кількістю авторів, які пишуть якісну поезію і заявляють про себе. Експресіоністи теж по стилю мало відрізняються від Рільке (в кращому випадку) і їх надто багато, щоби констатувати поколіннєву цілісність. Так, тим що читають і слухають – це вже дуже багато, бо в ситуації постмодернізму відрізнятися в тексті – це надзавдання, по суті своїй нереальне. ні для кого не секрет, що Андрухович і Жадан тирили в Бродського, Жадан і Любка – в Андруховича, і в Жадана – чимало двотисячників. Тож і йдеться тут не про текстову відмінність (яка якщо і є – то мінімальна), а про поведінкову. Тут – відмінність є. Це і активний конект через інтернет, на фестивалях і т.д., про це сказано, повторюватись не буду.

Те, що перекладають – наслідок, я іншого і не мала на увазі. але про що це свідчить? а про те, що поезія якісна і цікава не лише для самих двотисячників, але і за кордоном, а це уже не аби що. це причина для того, ощби стверджувати присутність у поколінні багатьох якісних поетів.
в чому причина популярності – це вже питання до маркетологів, хіба ні?

так що зі свого боку порадила би вам підвищувати кваліфікацію щоби робити претензії більш обґрунтованими...

Шановна авторко! Те, що Ви десять разів повторили, які ці поети гарні, навряд чи когось переконає. Варто все ж аргументувати свої тези. Чим цікава ця поезія? Чим вони відрізняються від попередників? Тільки тим, що читають і слухають одне одного?

Те, що їх перекладають, – це наслідок, а не причина. А в чому причина популярності – у статті нема навіть натяку...

Хороша рецензія, правильна :)
І книга хороша.